Для Вас, батьки!

16 порад батькам другокласників

Порада 1

Нагадати дитині, що домашні завдання потрібні для того,що закріпити те, що пояснював вчитель на уроці, інакше в довгострокову пам’ять знання не перейдуть.

Порада 2

Навичка виконання домашніх завдань без допомоги батьків не формується, такий закон засвоєння знань. Як допомогти дитині у підготовці домашнього завдання: - Перевірте чи правильно організоване робоче місце учня; - Привчайте дитину вчасно сідати за уроки; - Не дозволяйте учню занадто довго сидіти за робочим столом. Своєчасно влаштовуйте невеличкі перерви; - Спочатку контролюйте чи всі уроки виконані. Будьте присутні, коли дитина виконує домашні завдання, підбадьорюйте, пояснюйте, якщо учень щось не зрозумів або забув, але не замінюйте його діяльність своєю;

Порада 3

Якщо батьки не контролюють і не допомагають дитині виконувати домашні завдання, то учень може його не робити і не записувати.

Порада 4

Важливо спочатку перевіряти і спів ставляти те, що дитина записала в щоденник і те, що було реально задано – діти інколи не записують частину завдань.

Порада 5

Показувати дитині приклад організованості і зібраності.

Порада 6

Прийняти думку, що негативні оцінки в учбовому процесі неминучі, тому важливо не карати дитину, навпаки допомогти розібратися в проблемі. Для успішного навчання важливо: - Наскільки добре дитина розуміє зміст слів «неможна» і «треба»; - Чи знайоме дитині почуття відповідальності; - Чи організована дитина в найпростішому розумінні цього слова;

Порада 7

Не думати, що якщо мама і тато відмінно навчалися в школі, то їх дитина обов’язково буде відмінником – діти необов’язково повинні бути схожими на батьків.

Порада 8

Батьки мають пам’ятати, що в навчанні важливі не так оцінки, як реальні знання і вміння учня, його працездатність, відповідальність, потреба в отриманні нових знань. До того ж слід враховувати, що успішність в навчанні визначається багатьма факторами . Не останньою є віра батьків в можливості своєї дитини, а також їх спроможність надати реальну допомогу учню.

Порада 9

Якщо часто сварити дитину за «двійки» , може з’явитися шкільна тривога, яка дуже вплине на успішність. Навіть найрозумніша дитина може отримати низьку оцінку, якщо вона боїться, бо страх блокує пізнавальну діяльність. Якщо дитина погано навчається, то: - Вона втратила віру в свої сили; - Боїться, що його спитають на уроці; - Йому соромно відповідати перед учнями, перед вчителем; - Дорослі ставлять завищені вимоги;

Порада 10

Не вимагати від дитини більше за її можливості на даний момент. Що робити? - Встановити точний діагноз (погіршення самопочуття, проблеми в родині …); - Починати з найпростішого ( вселити почуття впевненості в своїх силах, пробудити інтерес до навчання); - Підбирати цікаві завдання; - Уникати нервозності і невиправданих конфліктів; - Батькам слідкувати за собою, за своєю інтонацією під час занять, намагатися не підвищувати голос; - Обов’язково відмічати перші успіхи дитини; - Намагатися розвинути в дитині почуття гідності;

Порада 11

Важливо самим батькам спокійно ставитися до оцінок дитини і не вимагати від неї лише відмінних оцінок - якщо мама занадто сильно турбується за оцінки, то і у дитини з’являється страх не виправдати сподівання мами.

Порада 12

Важливо навчити дитину порівнювати свої досягнення із своїми попередніми, а не з досягненнями інших учнів.

Порада 13

Обов’язково хвалити за успіхи, створювати ситуації успіху, відмічати найменші досягнення. Придумайте штучні стимули у вигляді винагороди, які можна давати регулярно за невеликі досягнення у навчанні та поведінці. Навчальна діяльність є спільною, розподіленою – від дорослого (вчителя, батьків) надходять завдання і стимули, а від школярів – активність у їх досягненні.

Порада 14

Дитина повинна бачити, що помилятися – це нормально, що помиляються мама і тато, бабусі і дідусі. Важливо вчасно і правильно виправити свою помилку.

Порада 15

Діти часто сприймають оцінку за роботу, як оцінку особистості, тому треба вчити розділяти : «Я хороший, але в роботі я припустився 20 помилок і тому отримав «2».

Порада 16

Важливо налаштовувати дитину : якщо вірити в успіх і старатися , то все обов’язково вийде.

Зробити перший крок у вихованні самостійності допоможе простий прийом – скласти розклад виконання домашніх завдань. - Письмові завдання варто чергувати з усними. - Бажано завдання виконувати в той день, коли його задали, що не забути вивчений матеріал. Завдання з читання (переказ, вірш напам’ять) та іноземну мову варто повторити кілька разів. - Розподілити задані уроки рівномірно за днями тижня, щоб не було «то густо, то пусто». - Інтенсивне виконання будь-якого уроку не повинно перевищувати 30 хвилин.

"Золоті правила" виховання щасливих дітей

1.Стимулюйте інтелект дитини. 

Створивши сприятливі умови, можна підвищити розумовий розвиток дитини . Тому - не гайте часу. Пізніше це зробити набагато важче. 

2. Формуйте самоповагу. 

Висока самооцінка додає сміливості братися за нове, ризикувати і навіть зазнавши невдачі, все-таки перемагати. Необхідно розвивати в дитини такі здібності, прищеплювати такі навички, котрі б вирізняли її з-поміж інших, викликали б повагу ровесників і дорослих. Діти мають знати, що успіх, майбутній добробут залежить від них самих. 

3. Навчіть дитину спілкуватися. 

Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички: 

• щира любов до батьків дає відчуття захищеності; 

• приязне ставлення до навколишніх, не лише до близьких і рідних; 

• зовнішня привабливість: одяг, манери; 

• можливість спостерігати правильне соціальне спілкування: поведінка батьків, вчителів, ровесників. 

• Висока самооцінка, а звідси – впевненість у собі; 

• Мати хоча б середній запас слів, вміти підтримувати розмову. 

4. Пильнуйте, щоб дитина не стала "залежною" від комп’ютера чи телевізора. 

Телевізор, комп’ютер, як злі чаклуни, здатні красти в дитини години, дні й роки . Надмірне сидіння перед телевізором чи комп’ютером гальмує в дітей розвиток мовлення. Діти стають нервовими, миттєво реагують дією, не намагаючись осмислити та обговорити події. Потрібно залучити дітей до занять спортом, музикою, читанням, корисною роботою, тощо. 

5. Виховуйте відповідальність і порядність. 

Не лише повсякчас пояснюйте, що таке добре, а що – погано, а й закріплюйте гарні звички, карайте за негідні вчинки, тільки не різкою. За приклад дитині має слугувати гідна поведінка батьків, а пізніше ровесників. 

6. Навчіть дитину шанувати сім’ю. 

Щоб виростити ніжних і люблячих дітей, оточіть їх піклуванням, ласкою з перших днів життя . Діти мають бачити все тільки добре та розуміти "хочу"і "треба". 

Любов і повага між членами родини краще за будь-яку лекцію дадуть зрозуміти дитині, що сімейне життя – це,насамперед, рівноправність у стосунках, відповідальність перед коханою людиною, бажання зробити для неї добро, виявляти ніжність та взаємну повагу. 

7. У кожної дитини має бути гарний друг. 

Друзі, яких виберуть собі ваші діти, впливатимуть на їхні орієнтири й поведінку. Батьки спрямовують і зміцнюють цю дружбу та дбають про якнайширше коло знайомств із ровесниками з благополучних сімей. 

8. Будьте вимогливими. 

Діти з високою самооцінкою, почуттям власної гідності, вмінням робити щось краще за інших виховуються, як правило, у сім’ях, де до них ставлять високі вимоги:дотримуватися порядку у домі, організовувати своє дозвілля, гідно поводитися. 

Не будьте тиранами . Запам’ятайте, що відповідальними, розумними й слухняними діти стають не одразу. На це треба витратити роки. 

9. Привчайте дитину до праці. 

Певною мірою ви можете запрограмувати життєвий успіх своїх дітей. Подбайте, щоб вони без примусу набули трудових навичок, заповніть їх життя цікавими і корисними справами, що вимагають певних зусиль на шляху до успіху . Нехай вчаться долати труднощі. 

10. Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі. 

Нехай все перепробують, вчаться на власних помилках. Беруть участь у сімейних нарадах . Нехай якнайраніше привчаються робити щось для інших, особливо, те, що в них добре виходить.